448. ​Саймон Беккет "Хімія смерті"

Я попросила в читацькому чатику порадити більш-менш свіжий детектив, який мене вразить в саме серденько — і мені порадили Беккета. Отож, я нарешті прочитала першу частину. Чи так склалося, як гадалося?

Щоб не тримати зайву інтригу, скажу одразу, що моя оцінка — 4,5/5. 0,5 балів знято з певних причин.

За сюжетом, доктор Гантер переїжджає у відірване від великого міста селище і починає працювати там сімейним терапевтом. Але одного дня стається жахлива подія: в лісі знаходять мертве понівечене тіло жінки, однієї з місцевих. І це тільки перша жертва з низки... Поліція марно намагається відшукати серійника, і Гантер, як би йому не хотілося, змушений надати допомогу слідству. Адже він — не просто лікар, а колишній судовий антрополог з величезною експертизою в криміналістиці. Та чи вдасться герою відшукати останню жертву вчасно?

Це надзвичайно захопливий текст десь після 100 сторінки. Слідство розписано так, що ти не можеш відірватися від книжки. Працюють не лише підказки, які доктор Гантер знаходить на місці вбивства та на тілі, а й динаміка самого селища. Хтось когось підозрює, хтось користується трагічною ситуацією, як-от священник. Напруга швидко наростає, доводячи до бійок. Зважаючи на те, що Гантер — чужинець, хоч і прожив у селищі 3 роки, про нього також чешуть язиком недобре. Навіть те, що я розгадала одного з убивць досить швидко, не завадило мені насолодитися текстом.

На книжку Беккета надихнув візит до Національної академії судової експертизи, про яку він готував матеріал. Вона відома як "трупна ферма", і там готують судово-медичних експертів, викладаючи матеріал на реальних трупах: як вони розкладаються, що впливає на швидкість і трупні процеси. Доктор Гантер з книги має такий самий досвід підготовки. Тому описи личинок і жучків тут такі романтичні :)

За що зняла пів бала? По-перше, оця трагічна передісторія зі смертю дружини і дочки (це не спойлер, це є в анотації). З цього текст намагається створити замануху, але виходить банальнувато. У результаті пів книжки герой комизиться, не хоче братися до розслідування, ну що це таке? По-друге, постійне вживання умовних драматичних гачків штибу "якби ж то він знав", "але він ще не знав", "та наближалася буря" і т.п. Ну один раз, ну два, але ж це в майже кожному розділі! По-третє, віщі сни. Це не мінус як такий, але, на мій смак, вони не дуже вписувалися в детективний стиль героя. Було б цікавіше, якби нам пояснили раціональність цих віщувань. Наприклад, що та жінка, Лінда Єйтс, насправді помітила якісь знаки, які вказали їй на скоєне вбивство, але усвідомила їх тільки уві сні.

Повертаючись до позитиву, шикарний переклад Євгенії Канчури. Я вже давно не чула/не читала вираз "гопки скакати", пустила сльозу. Хоча з "рум'янцем на всю щоку" для перекладу florid-faced, як на мене, вже трішки занадто.

Одним словом, відгуки не брешуть, детектив хороший. Наступні частини, безперечно, хочеться читати.